Реабілітація осіб з інвалідністю

Відповідно до Закону України „Про реабілітацію осіб з інвалідністю”, реабілітація – система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання визначеним особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, для досягнення і підтримання ними соціальної та матеріальної незалежності, професійної (трудової) адаптації та їх суспільної інтеграції в цілому, а також забезпечення таких осіб технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення.

З цією метою медико-соціальною експертною комісією (для повнолітніх осіб з інвалідністю) та / або лікарсько-консультативними комісіями
лікувально-профілактичних закладів (для дітей з інвалідністю) розробляється індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю, якою визначаються конкретні обсяги, методи і терміни проведення реабілітаційних заходів, їх кошторис і джерела витрат.

Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа або дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

 У той же час для особи або дитини з інвалідністю індивідуальна програма носить рекомендаційний характер, що надає їм право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу передбачених реабілітаційних заходів, або від усієї програми в цілому.

Види та форми реабілітаційних заходів

Відповідно до Закону України „Про реабілітацію осіб з інвалідністю” та Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю можуть здійснюватися такі види реабілітаційних заходів щодо осіб або дітей з інвалідністю:

медичні – медикаментозне лікування, відновлювальну терапію, реконструктивну хірургію, ендопротезування, забезпечення виробами медичного призначення, протезуванням, ортезуванням;

фізичні – відновлення, покращення, стабілізацію, координацію рухових дій, уміння користуватися протезами, ортезами та іншими технічними засобами реабілітації, що поліпшують самообслуговування, адаптацію особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в суспільному житті;

психологічні (психолого-педагогічні) – психологічна і педагогічна психокорекція якостей і функцій особи з інвалідністю, її мотивації до життєдіяльності та праці, профілактику негативних психічних станів, навчання прийомів і методів психологічної саморегуляції, корекція розвитку;

професійні (трудові) – сприяння у професійному навчанні і адаптації, працевлаштуванні і психологічна підтримка в процесі професійної адаптації до виробничих умов;

соціальні – соціально-побутова адаптація і соціально-середовищна орієнтація, у тому числі забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;

фізкультурно-спортивні – фізкультурно-спортивна підготовка та адаптація, організація і проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять.

Порядок надання реабілітаційних послуг

Направлення та зарахування до реабілітаційних установ проводиться відповідно до Порядку надання окремим категоріям осіб послуг із комплексної реабілітації (абілітації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 80.

Для отримання послуг отримувач або його законний представник подає до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) такі документи:

1) заяву  про надання послуг із комплексної реабілітації (абілітації);

2) індивідуальну програму реабілітації, видану медико-соціальною експертною комісією, лікарсько-консультативною комісією
лікувально-профілактичного закладу (для дітей з інвалідністю);

3) висновок лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу (для дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності) з рекомендаціями щодо проходження комплексної реабілітації в установі;

4) паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності) або інший документ, що посвідчує особу;

5) документ, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;

6) документ про освіту (для отримувачів, які потребують професійної реабілітації);

7) виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о );

8) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (для отримувачів, які є внутрішньо переміщеними особами).

Отримувач або законний представник обирає реабілітаційну установу. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом п’яти робочих днів (датою звернення є дата подання заяви) повинен поінформувати отримувача або його законного представника про прийняте рішення щодо його направлення на комплексну реабілітації та (у разі прийняття позитивного рішення) надіслати установі, що надаватиме послуги, повідомлення про направлення отримувача на комплексну реабілітацію.

Після закінчення курсу комплексної реабілітації установа надає отримувачу довідку про надані реабілітаційні послуги та результати комплексної реабілітації.

РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПОСЛУГИ НАДАЮТЬСЯ УСТАНОВАМИ БЕЗОПЛАТНО!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *